18 ТРАВНЯ – ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ ЖЕРТВ ГЕНОЦИДУ КРИМСЬКОТАТАРСЬКОГО НАРОДУ. 80 РОКОВИНИ ДЕПОРТАЦІЇ

 

80 років тому, з 18 по 20 травня 1944 року, радянська влада виселила усіх кримських татар з Криму. За офіційними даними близько 200 тисяч людей у товарних вагонах вивезли у віддалені райони Радянського Союзу.

Нелюдський акт депортації призвів до незліченних жертв. Протягом кількох днів цілий народ було позбавлено Батьківщини. Протягом 12 років кримські татари мали статус «спецпереселенців», що накладав багато обмежень. Їм було заборонено перетинати кордон поселення без письмової згоди спецкомендатури, а тих, хто відвідував родичів у сусідньому селищі, засуджували до 25 років. За офіційними даними, від голоду та хвороб майже половина кримських татар загинула в дорозі чи в місцях вигнання.

Радянський тоталітарний режим прагнув знищити всі сліди присутності кримських татар ‒ понад 40 років у переписах населення СРСР згадки про кримських татар були заборонені. Під час каральних операцій на півострові знищено культурні та історичні пам’ятки, змінено історичні назви місцевостей, заселено вихідців із Росії та інших республік. Лише після розпаду Радянського Союзу кримські татари почали повертатися додому – до рідного Криму.

Із 2015 року українська держава визнає депортацію 1944 року геноцидом кримськотатарського народу.

Сьогодні кримськотатарський народ знову не може почуватися вдома на своїй рідній землі. З початком окупації Росією Кримського півострова у 2014 році історія повторюється. Тисячі кримських татар змушені були знову покинути рідні домівки. Всі ці роки російська окупаційна влада кидає за грати, катує, проводить репресивну політику залякування, безслідного зникнення кримських татар, порушення громадянських, політичних і культурних прав. З початком повномасштабної агресії Росії проти України виникають нові виклики. Це стосується  новоокупованих територій у Херсонській та Запорізькій областях, куди після початку тимчасової окупації Криму переселилися багато кримських татар.

Вашій увазі відеосюжет «Зболена земля» до Дня пам’яті жертв депортації кримськотатарського народу.

 

https://www.youtube.com/watch?v=TJwfzb3incc

 

Літературно-пізнавальна година «Кольори сплелися на щасливу долю»

 

16 травня в Україні відзначається особливе свято - День вишиванки, яке було запроваджено 2006 року. Датою урочистості обрано третій четвер травня, тобто будній день. Це підкреслює, що вишиванка може бути не лише святковим, а й звичайним повсякденним одягом.

День вишиванки був відзначений читачами та бібліотекарями центральної бібліотеки для дітей. П’ятикласники гімназії-початкової школи  №11 стали учасниками літературно-пізнавальної години «Кольори сплелися на щасливу долю». Дрес-кодом дня була вишиванка,  книгозбірня  замайоріла різноманітними кольорами та орнаментами української вишивки.

Бібліотекарка Антоніна Даценко розповіла дітям історію виникнення вишиванки, її значення та символізм, презентувала виставку-інсталяцію «Вишиванка – символ України». Завідувачка ЦДБ Олена Корнієнко запросила глядачів до перегляду відеосюжету «У рідному краї цвітуть вишиванки»,  який ознайомив їх із вишиванням, як одним із видів українського декоративно-прикладного мистецтва, орнаментами вишиванок, елементами українського національного одягу.

 

На заході панувала неймовірна атмосфера, яка занурила присутніх у світ українських традицій. Особливо читачам сподобалася інтерактивна частина свята, яку супроводжували народні та сучасні пісні про вишиванку. Діти активно відповідали на запитання вікторини «Впізнай за описом», слухаючи уривки із творів  про рослинні символи на вишиванці, розшифровували ребуси зі словами  «Рушник», «Сорочка», «Вишиванка», «Оберіг», знаходили у філворді назви українського традиційного народного вбрання, визначали відповідність символів української вишивки з регіоном країни.

 

Наприкінці заходу відбувся флешмоб, всі присутні дружньо й гучно проскандували уривок із вірша української поетеси Надії Красоткіної :

«Встає над світом щире сонце вранці,

І землю гріє променем ясним.

А я іду по світу в вишиванці.

Я – українець (українка). Я – горджуся цим».

День вишиванки

        День вишиванки – всеукраїнське свято,  покликане зберегти споконвічні народні традиції створення та носіння етнічного вишитого одягу українського народу. Долучитися до свята дуже просто – одягнути вишиванку. Така проста дія має глибокий контекст, адже йдеться про вираження своєї національної та громадянської позиції, культурної освіченості та духовної свідомості.

Вашій увазі історичний відеоекскурс  "Від лялечки до панночки" (вишиванки Київщини)

 

https://www.youtube.com/watch?v=ZAUHfLhGn2s

День в календарі

 

Щороку, третьої неділі травня, в Україні вшановують пам’ять мільйонів загублених життів, знищених радянським тоталітарним режимом. Пам’ятна дата встановлена Указом Президента в 2007 році.

Після широкомасштабного вторгнення Росії терор і політичні переслідування стали моторошною реальністю для величезної кількості українців, чиї міста та села окупували війська агресора. Масові політичні репресії: катування, розстріли невинних без суду і слідства, насильницькі депортації, фільтраційні табори, масові переслідування з політичних мотивів  знову принесли на українську землю ідеологічні спадкоємці СРСР у путінській Росії.

Сьогодні День пам’яті жертв політичних репресій набуває для нас нового значення. Ціною надзусиль і багатьох життів Україна бореться, щоб звільнити свою землю від російських окупантів та відновити свій суверенітет, щоб сталінські методи Великого терору не були інструментом політики у XXI столітті.

 Биківнянський ліс під Києвом - найбільш відоме місто поховань жертв політичних репресій в Україні. За різними даними, тут у 1937-1941 роках було захоронено від 20 до 100 тисяч безневинно розстріляних жертв комуністичного терору.  Кілька років сюди практично щоночі звозили тіла жертв НКВС, замордованих у київських катівнях. Серед них – письменники Михайль Семенко, Майк Йогансен, Вероніка Черняхівська, художники Михайло Бойчук, Микола Касперович, академіки Федір Козубовський, Петро Супруненко, митрополит УАПЦ Василь Липківський та десятки тисяч інших.

Але це не єдина «таємна спецділянка». По всій Україні розкидані місця масових поховань людей, позбавлених свободи, гідності, майна, замордованих та безвинно страчених: П’ятихатки у Харкові, Рутченкове поле у Донецьку, Дем’янів лаз на Прикарпатті, Суча балка на Луганщині, урочище Триби на Полтавщині, Халявин біля Чернігова. Такі ж братські могили є й у Вінниці, Умані, Житомирі, Бердичеві, Львові, Запоріжжі, Одесі та багатьох інших містах.

Про злочин масових політичних репресій нагадує проникливий ролик, створений творчою майстернею Bober Film Studio (режисерка – Діана Горда) за підтримки Українського інституту національної пам'яті та Меморіального заповідника  «Биківнянські могили».

 

 https://www.youtube.com/watch?v=OT5rL4KybTo&t=35s

До Дня пам’яті жертв політичних репресій працівники ЦДБ оформили книжкову викладку «У жорнах репресій».